Кличний відмінок в українській мові

Кличний відмінок в українській мові особливий.

Чим саме? По-перше, він найбільше з-поміж усіх відмінків зазнав політичних утисків. Як саме? Звернімося до фактів: з чотирьох видань українського правопису, які датуються XX ст. (1933, 1946, 1960, 1990), вперше лише в Правописі 1990 року нарешті визнано, що наш рідний кличний відмінок є таки справжнім повноцінним ВІДМІНКОМ, а не якоюсь там незрозумілою формою – недолугою, однобокою (додаю від себе).

Справді, дорогий друже, шановний пане, поважна пані, пане добродію чи пані добродійко, невже нам не до вподоби, коли до нас так чемно й мило звертаються?

Другою причиною винятковості кличного відмінка є його відсутність в російській мові. І це було каменем спотикання як в радянські часи для укладачів Правописів, так і сьогодні для значної частини російськомовних українців.

Та щоб не спотикатися щоразу, краще навчитися правильно й красиво звертатися до наших рідних і друзів, керівництва й підлеглих, знайомих і незнайомих.

Розпочнемо наше знайомство з кличним відмінком з того, як же він утворюється.

 Творення кличного відмінка іменників I відміни

Закінчення -О (для твердої групи):

1. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -а набувають у Кличному відмінку закінчення -о:

№	Чоловічий рід	Жіночий рід	Спільний рід
1.	Микола – Миколо, Сава – Саво, Хома – Хомо	Василина – Василино, Оксана – Оксано, Тетяна – Тетяно, голова ради – голово ради, подруга – подруго	староста групи – старосто групи

Наприклад:

Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради! Дозвольте розпочати свою доповідь.

Миколо, Саво, Василино, беріть хутчіш санчата й мерщій біжіть кататися на снігову гірку!

Шановний старосто групи! Ваш щоденний обов’язок – відповідати за журнал відвідування занять.

Закінчення -Е (для м’якої та мішаної груп):

2. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -я після приголосного (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Чоловічий рід	Жіночий рід	Спільний рід
1.	Ілля – Ілле	Катря – Катре, Настя – Насте, земля – земле, працівниця – працівнице	суддя – судде

Наприклад:

Ілле, допоможи, будь ласка, розв’язати цю задачу з фізики.

Рідна земле! Скільки історичних перипетій випало на твою долю…

Вельмишановний судде! Дозвольте поставити запитання підсудному.

3. Іменники жіночого та спільного роду з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е: 

№	Жіночий рід	Спільний рід
1.	Душа – душе, круча – круче	Листоноша – листоноше, книгоноша – книгоноше

Виняток: теща – тещо.

Наприклад:

Душе, до осягнення твоїх глибин зверталися і поети, і письменники, і фізики, і психологи.

Листоноше, в нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням і острахом водночас.

Закінчення -Є (для м’якої групи):

4. Іменники жіночого роду на -я після голосного, м’якого знака та апострофа (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -є: 

№	Власні назви жіночого роду	Загальні назви жіночого роду
1.	Ксенія – Ксеніє, Марія – Маріє, Соломія – Соломіє, Севілья – Севільє	комісія – комісіє, мрія – мріє, президія – президіє, сім’я – сім’є

Наприклад:

Соломіє, тобі випала честь виступати від імені нашої школи на обласних змаганнях з туризму.

Шановна комісіє! Повідомляємо, що виявлені під час останньої перевірки недоліки усунено. Письмовий звіт додаємо до цього листа.

Мріє моя! Як високо ти піднялася над нашим буденним життям!

Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Деякі зменшено-пестливі форми власних та загальних назв жіночого роду та власних назв чоловічого роду на -я (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

№	Пестливі форми власних назвжіночого роду	Пестливі форми загальних назв жіночого роду	Пестливі форми власних назв чоловічого роду
1.	Галя – Галю,Ліля – Лілю,Лідуся – Лідусю	матуся – матусю,киця – кицю,кицюня – кицюню	Ваня – Ваню,Костя – Костю,Федя – Федю

Наприклад:

Галю, допоможи своїй молодшій сестричці зашнурувати черевички.

Матусю, я зажди пам’ятатиму смак рисової каші кремового кольору, приготовленої тобою в справжній українській печі.

Кицю, будь чемною, не дряпай шпалер на стіні.

 Творення кличного відмінка іменників II відміни

 Закінчення -У (для твердої групи):

1. Власні та загальні іменники чоловічого роду твердої групи із суфіксами -ик, –енк, -к(о) та деякі односкладові іменники цієї ж групи набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

№	Власні назви	Загальні назви	Односкладові іменники
1.	Василенко – Василенку, Лазько – Лазьку, Петренко – Петренку Святополк – Святополку	Будівельник – будівельнику, мандрівник – мандрівнику, робітник – робітнику	Дід – діду, син – сину, млин – млину, тин – тину

Наприклад:

Петренку, твоя контрольна робота написана на чотирнадцять балів з двадцяти.

Мандрівнику, скажи, будь ласка, чи правда, що твоє життя сповнене пригод і несподіванок?

Сину, запам’ятай батькову науку: де б ти не був і що б не робив, та вдома тобі завжди раді.

2. Зменшені форми іменників чоловічого роду – власні й загальні назви – із суфіксами -ик, -ок, -к набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

№	Власні назви	Загальні назви
1.	Василько – Васильку, Іванко – Іванку, Петрик – Петрику	Баранчик – баранчику, синок – синку, соловейко – соловейку, хлопчик – хлопчику

Наприклад:

Васильку, ти сьогодні став першокласником – будь старанним і наполегливим учнем.

Баранчику сіренький, уступи мені дорогу, а то обидва опинимося в річці, – звернувся до свого побратима баранчик біленький.

Соловейку, навчи мене твоєї пісні, а то мене геть не хочуть чути, – попросила ворона соловейка.

3. Іменники чоловічого роду – загальні назви – з шиплячим кінцевим приголосним основи (крім ж) набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Викладач – викладачу,

погонич – погоничу,

слухач – слухачу,

товариш – товаришу.

Наприклад:

Шановний викладачу! Ваше основне завдання – навчити свого предмета так, щоб студенти пам’ятали його протягом всього життя.

Дорогий товаришу! Щиро дякую за твою міцну руку в часи незгод, саме завдяки твоїй підтримці я зміг вистояти й не зламатися.

4. Запозичені іменники чоловічого роду (власні назви) з основою на -г, -ґ, -к, -х набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Аристарх – Аристарху,

Генріх – Генріху,

Жак – Жаку,

Людвіґ – Людвіґу.

Наприклад:

Генріху Гейне! Твоя “Книга пісень” відома у всьому світі.

Людвіґу ван Бетховену! Твій подвиг неоціненний: значна частина твоїх творів, зокрема й славнозвісна Дев’ята симфонія, вийшли з-під твого пера, коли глухота вже повністю опанувала тебе.

 Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Іменники чоловічого роду (власні назви) з м’яким кінцевим приголосним основи, що на письмі позначається м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

Гриць – Грицю,

Василь – Василю,

Івась – Івасю

Наприклад:

Хто з українців не знає жартівливої пісні “Грицю, Грицю, до роботи”?

А от пісню “Чого, Івасю, змарнів-змарнів” знає порівняно небагато українців.

6. Іменники чоловічого роду (власні й загальні назви) на -й набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

№	Власні назви чол. р. на -й	Загальні назви чол. р. на -й
1.	Анатолій – Анатолію, Валерій – Валерію, Матвій – Матвію	Водій – водію, добродій – добродію, край – краю

Наприклад:

Пане Анатолію, ваше прохання виконано: група туристів у повному складі чекає вас біля виходу.

Добродію, будь так ласкаві, підкажіть, як пройти до історичного музею?

Краю мій багатостраждальний! Жодне століття не дає тобі спокою: і наша інформаційна епоха не є винятком.

7. Іменники чоловічого роду (власні та загальні назви) м’якої групи на -р набувають у Кличному відмінку закінчення -ю: 

№	Власні назви чол. р. м’якої гр. на -р	Загальні назви чол. р. м’якої гр. на -р
1.	Ігор – Ігорю, Лазар – Лазарю, Цезар – Цезарю	Друкар – друкарю, лікар – лікарю, писар – писарю

Наприклад:

Ігорю Святославовичу! Твій славетний похід на половців відомий нам з нетлінної літературної пам’ятки “Слово о полку Ігоревім”.

Лазарю, вийди сюди! – наказав Ісус своєму померлому другові і той… вийшов (З Євангелія від Івана 11:43).

8. Іменники чоловічого роду (загальні назви) із суфіксами -аль, -ань,-ень, -тель, -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

№	Заг.н. чол.р. на -аль, -ань	Заг.н. чол.р. на ,-ень, -тель,	Заг.н. чол.р. на -ець
1.	Скрипаль – скрипалю, бородань – бороданю, вухань – вуханю	Учень – учню, дурень – дурню, вихователь – вихователю, спаситель – спасителю	Знавець – знавцю, ревнивець – ревнивцю

Наприклад:

Віртуозний скрипалю, чи твій інструмент виготовлений не руками самого Страдіварі?

Дурню, недаремно кажуть, що в тебе лоб широкий, а в голові тісно.

Вихователю, тобі батьки доручили найдорожчий свій скарб – дітей.

 9. Зменшено-пестливі форми назв чоловічого роду з м’яким приголосним основи, що позначається на письмі м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

дідусь – дідусю,

татусь – татусю

Наприклад:

Дідусю, розкажіть мені казочку про солом’яного бичка чи про кривеньку качечку.

Татусю, а ти не забув про свою обіцянку поїхати в суботу на дитячу залізницю?

 Закінчення -Е (для твердої, м’якої та мішаної груп):

10. Безсуфіксні іменники чоловічого роду – власні та загальні назви – з твердим кінцевим приголосним основи набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Власні назви чол.р.	Власні назви чол. р. з чергуванням	Загальні назви чол. р.	Загальні назви чол.р. з чергуванням
1.	Володимир – Володимире, Максим – Максиме, Степан – Степане,	Олег – Олеже (чергування г//ж), Яків – Якове (чергування і//о),	лейтенант – лейтенанте, голуб – голубе,	Друг – друже (чергування г//ж), козак – козаче (чергування к//ч), юнак – юначе (чергування к//ч)

Наприклад:

Виставка під назвою “Які ж гарні шатри твої, Якове…” репрезентує зразки настінного малярства вцілілих синагог Буковини.

В українських народних піснях часто натрапляємо на звертання “Голубе мій сизокрилий!”

Юначе, варто ще трохи попрацювати над своєю курсовою роботою.

11. Власні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи та закінченням -о набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Дмитро – Дмитре,

Петро – Петре,

Карпо – Карпе,

Але: дядько – дядьку, тато – тату.

Наприклад:

Пане Петре, ваша ідея щодо проведення в Україні конкурсу на кращого знавця української мови жива й сьогодні.

Карпе, вистачить вже сваритися зі своїм рідним братом Лавріном.

12. Загальні назви чоловічого роду твердої групи з суфіксами -іст-, -їст-, -ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир- набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Загальні назви чол. р. з суф. -іст-, -їст-, -ист-	Загальні назви чол. р. з суф. -ор-, -тор-, -атор-	Загальні назви чол. р. з суф. -ер-, -ир-
1.	Журналіст – журналісте, дзюдоїст – дзюдоїсте, радист – радисте	Професор – професоре, доктор – докторе, реформатор – реформаторе	Контролер – контролере, пасажир – пасажире

Наприклад:

Журналісте, пам’ятай, що на кінчику твого пера знаходиться і наш добробут, і твоя репутація.

Пасажире, твій громадянський обов’язок – вчасно оплатити свій проїзд.

13. Іменники-загальні назви чоловічого роду м’якої групи з суфіксом -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Іменники-загальні назви чоловічого роду на -ець	Винятки із закінченням -ю
1.	Жнець – женче, кравець – кравче, молодець – молодче, отець – отче, старець – старче (стара людина), хлопець – хлопче, швець – шевче	Боєць – бійцю, доброволець – добровольцю, знавець – знавцю, старець – старцю (жебрак)

Наприклад:

Кожен християнин знає поданий Ісусом Христом зразок молитви, відомий як “Отче наш”.

Хлопче, а чи не час уже закінчувати тест з української мови?

Дорогий бійцю! У тебе дуже відповідальне й непросте завдання.

14. Іменники чоловічого роду мішаної групи, зокрема власні назви з основою на шиплячий та загальні назви з кінцевим приголосним основи -р, -ж, набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Власні назви чол. р. з шиплячим приголосним основи	Загальні назви з кінцевим приголосним основи -р, -ж
1.	Довбуш – Довбуше, Черемош – Черемоше, Джордж – Джордже	Газетяр – газетяре, пісняр – пісняре, столяр – столяре, школяр – школяре, сторож – стороже

Наприклад:

Довбуше, пісня “Ой попід гай зелененький” присвячена тобі й твоїм хлопцям.

Школяре, твоя завтрашня контрольна робота вплине на семестрову оцінку.

Газетяре, ми чекаємо від тебе чесних матеріалів на злобу дня.

15. Іменники чоловічого роду – географічні назви – із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№	Географічні назви з суф. ів (-їв), -ов, -ев (-єв)	Географічні назви з суф. -ин, -ін (-їн)
1.	Харків – Харкове, Київ – Києве, Тамбов – Тамбове, Лоєв – Лоєве	Пирятин – Пирятине, Яготин – Яготине, Люблін – Любліне

Наприклад:

Києве мій! Ти назавжди залишився у моїх дівочих спогадах.

Яготине, тебе знає вся Україна завдяки смачному молоку й маслу.

 Творення кличного відмінка іменників III відміни

 1. Іменники жіночого роду з нульовим закінченням набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Любов – Любове,

радість – радосте,

гідність – гідносте.

Наприклад:

Любове, твоє ім’я свідчить про тебе – люблячу, турботливу.

Олю, радосте моя, я так мрію пошвидше тебе обійняти й розцілувати!

Ось і закінчився наш розгляд Кличного відмінка, зокрема яких закінчень у Кличному відмінку набувають іменники – власні та загальні назви – в українській мові.

http://l-ponomar.com/klychnyj-vidminok-imennyka/