Про власника Тараса Шевченка
12 квітня 1755 р. народився Василь Енгельгардт.
Прізвище Енгельгардт (Engelhard) утворилося від аналогічного німецького імені,
перша частина якого – engel — що означає «англ». Англи – це давньо германське
плем’я, що жило на території Англії. Другий компонент — hard — у перекладі з
німецької – «сильний», «сміливий».
Його батько
ротмістр із смоленської шляхти, мати – Марфа Олександрівна Потьомкіна, рідна
сестра князя Таврійського, тому всі багатства Потьомкіна успадкував єдиний
племінник.
Жовтодзьобом Василь Енгельгардт у дядька в
ад’ютантах ходив, отримав крила для злету: ордени, зірочки на еполетах; дійсний
таємний радник, згодом сенатор. Десятки тисяч кріпаків, родючі землі, мільйони
у сейфах. Серед поміщиків В. Енгельгардт мав репутацію хорошого господаря, який
дбав про своїх кріпаків і водночас суворо карав їх за крадіжки та пияцтво.
Генерал був
самотнім і ніколи не одружувався, але мав кохання всього життя. Ще молодим
офіцером Енгельгард викрав із польського монастиря красуню-княжну і захистив її
від наруги. Княжна Марія походила з польської родини. Юною її видали заміж за
поміщика Івана Глинку, рідного дядька композитора Михайла Глинки. Як потрапила
до монастиря? Існує кілька легенд. Кажуть, наречена Христа відмовилася від
православ’я, а піти на католицьке вінчання не погодився сам Енгельгардт.
Таємне
романтичне кохання тривало між ними все життя, вона завжди називала чоловіка
«коханим корнетом». Сім’я В.Енгельгардта вела дивний спосіб життя: «дружина»
весь вік жила на правах коханки. Вона ніколи не жила в маєтку Енгельгарда, він
поселяв її завжди десь поряд із конторою. Коханий будував для неї пишні палати
і завжди піклувався про дітей, які у них народжувалися. Вони мали п’ятеро
дітей, при чому між старшим і молодшим сином була різниця у 18 років. Усіх
дітей батько офіційно усиновив. Втім, молоді Енгельгардти дитинство провели
разом із кріпацькими дітьми.
Взимку
Василь Васильович виїздив до Петербурга. Там відставний полковник, багач мав
власний будинок на Невському проспекті з концертним залом, у якому давав
публічні концерти й костюмовані бали, де бували члени царської родини. У
1819-1820 рр. О. Пушкін спілкувався з Енгельгардтом у літературних і
театральних колах. Поет цінував Енгельгардта, який «охоче грав у карти» і «дуже
вдало бавився словами»; присвятив йому вірш-похвалу. Не боявся сенатор приймати
у себе опального Лермонтова. Кажуть, бали-маскаради Василя Енгельгардта поетові
сюжет драми «Маскарад».
24 травня
1828 року у Вільшаній помер 73-річний Василь Енгельгардт – перший хазяїн Т.
Шевченка. Повний генерал (генерал-аншеф), дійсний таємний радник, сенатор,
єдиний рідний племінник бездітного князя Г. Потьомкіна.
Старша
дочка Енгельгардта-сенатора, згідно з заповітом, поховала батька у Чижеві.
Василь Васильович-старший упокоївся у заздалегідь зведеній родовій церкві.
Дочка видала всім кріпосним «вольні» з єдиним проханням: доглядати церкву і
останнє місце батькового спочинку. На жаль, народ не оцінив свободи: без
просипу хлебтали брагу, не працювали, вигнали батюшку й перетворили храм на
нужник.
Тарасові
було 14, коли старий поміщик помер. Другим і останнім хазяїном Тараса Шевченка
став молодший син Енгельгардта Павло Васильович (1798–1849).
Немає коментарів:
Дописати коментар