128 років тому народився український гуморист Остап Вишня
Відомий
український письменник-сатирик і гуморист Остап Вишня (справжн. – Губенко Павло
Михайлович) народився 13 листопада 1889 року.
Він є автором
збірок «Діли небесні», «Вишневі усмішки», «Кому веселе, а кому й сумне».
Започаткував новий художній жанр – нарис-усмішку.
В середині
двадцятих років минулого століття в Україні не було популярнішого письменника
за Остапа Вишню. За кількістю видань він посідав перше місце серед своїх колег
по письменницькому цеху і був найзаможнішим.
Його друг,
письменник Майк Йогансен (пізніше репресований і розстріляний) писав: «Всі
українці поділяються надвоє, але не рівно: 99 відсотків складають ті, хто
тільки побачивши «вишневу усмішку» і ще навіть не обізнавшись з її змістом, вже
хапається за живіт, тоді падає долі і качається по землі в нападі гомеричного
реготу, аж через силу благаючи: «Ох, дайте ж мені скоріше прочитати, щоб я
бодай знав, з чого сміюся!» А про один відсоток годі й мовити –
це заздрісники…»
Втім, саме завдяки
заздрісникам всенародний улюбленець, «Гоголь Жовтневої революції», як його
називали сучасники, заробив 10 років сибірських таборів і став однією з
перших жертв сталінського терору.
Тричі він стояв на
межі між життям і смертю, але залишився живим.
Уперше це
трапилося у лютому 1934-го, через два місяці після арешту. Гумориста
засудили до вищої міри, однак згодом розстріл замінили десятьма роками
виправно-трудових робіт. Удруге Вишня ледь не наклав життям у Печорському
таборі восени 1938-го. У супроводі конвою його доправляли на баржу де
знаходилися такі ж самі смертники, але дорогою він захворів на крупозне
запалення легенів і його, стовідсоткового «доходягу», залишили на якійсь
гулагівській цегельні. Так він вижив.
А втретє Павло
Михайлович відчув подих смерті у 1943 році. Втім, і цього разу минулося –
54-річного хворого письменника випустили на волю. Це теж було наче диво: як
стало згодом відомо, у зв’язку з початком визволення України від гітлерівців
Хрущов разом з декількома відомими українськими митцями – Рильським, Довженком,
Бажаном, Яновським та ще з кимось, почали клопотатись про звільнення з таборів
деяких представників української культури. Були складені списки. Але з усіх,
хто був там зазначений, вижив тільки Остап Вишня. Його й відпустили.
Після повернення
Вишня напише ще багато гострих, позначених фірмовим «вишневським» гумором
творів, але вже ніщо не зможе стерти з його душі, з його обличчя, погляду
зачаєної гіркоти і болю від побаченого й пережитого.
Українці раділи
поверненню письменника. Раділи, що він живий, що знову пише. А ще, в мільйонів
людей, у кого в ненаситному череві сталінських тюрем і таборів безслідно зникли
рідні та близькі, зажевріла надія, що й вони, безвинно покарані, колись таки
повернуться додому.
Документ про
реабілітацію письменник отримав наприкінці жовтня 1955 року, рівно за
одинадцять місяців до своєї смерті.
Немає коментарів:
Дописати коментар